Кому імпортного Тараса Бульбу ?

Як формуються образи в кіно ?

Світ – його пізнання і відображення – переміщується у сферу образів і штампів. Такий собі язичницький привіт з часів палеоліту.

Ми почали менше читати. А останніми часами, вже й задовгі фільми (більше години) стає важко дивитись одноразово.

Цю нову особливість помічаю і за собою. Кліпові форми стають панівними у сфері поширення інформації.

Але тим не менш, кіно все ще залишається основною фабрикою продукування образів – в тому числі – історичних та літературних. І почалось це не сьогодні …

Але завжди є питання – наскільки образ відповідає дійсності ? І якщо він спотворений – як він видозмінює реальність ?

Спотворений образ дійсності, раз виникнувши, продовжує своє життя, викривлюючи реальність і породжуючи нові, не менш сильні меми.

Голівуд – яскравий приклад таких пертрубацій.
«Одвічне» нерозрізнення (чи небажання розрізняти) «щирих українців» і «клятих москалів» (під яким розуміють усе суцвіття братскіх народофф рєспублік свабодних) – наочний приклад роботи таких штампів.

І хоча в Третьому «Перевізнику», російська акторка – Рудакова, гордо повідомляє всій голівудській публіці – що Україне це не Росія … там і далі продовжують плутатись у ментальних відмінностях.

І ми продовжуємо насолоджуватись запальним виконанням гопака, на тлі масковскага кремля, переглядаючи західні музичні кліпи.

Очевидно, коріння затуляння українськості – російською балалайкою, зосереджене саме в західних формах екранізації козацької вольниці. В гамериканських очах це - єдина тверда асоціація з берегами Дніпра.

Але у голівудських режисерів, запорожці як правило сидять в кацапських кабаках, через одного зодягнуті в касаваротки і радісно виконують пісню «каробушка».

Хоча, незрозуміло, чому за такої численної української діаспори у Голлівуді могли траплятись такі казуси.
Можливо, кінематографічне джерело україно-російської замінності – фільм Джея Лі Томпсона Taras Bulba 1962 року.
Уродженець Владивостока Юл Бріннер в ролі Тараса, Тоні Кьортіс – в ролі Андрія, а Кристина Кауфман – у ролі шляхтянки Наталії Дубров.

Тарас Бульба - не єдиний приклад голівудської умовності у відтворенні історичного середовища. Бутафорний і ляльковий Київ, який і близько не подібний до свого оригіналу. Дубно в пампасах Аргентини та аргентинська армія в шароварах запорожців.
Повний сюр для українських очей і фіаско глівудських костюмерів.
Під умовною назвою «Кому імпортного Тараса Бульбу» розміщую уривок з цієї стрічки.

Оригінальний текст фільму, я замінив музикою … аби не так нудило … і для посилення відчуття повного трешу.