THE DIARY GAME: 13 .10. 2021. R.T.P. / For 14 years he served ...

Я досі незнаю - яке життя було б для нього щасливішим? Бродяче, сповнене небезпек, боротьби за життя, можливо коротке...
Чи те життя, яке він провів в селі з моїм батьком: на ланцюгу, так як прийнято є в селі тримати собак - щоб гадали на всіх чужих, сповнені злоби та страху! 14 років він прожив з нами - собака, якого назвали гордий іменем Лорд. Хоча мабуть йому б краще підійшло Імя Сірко :)
Я памятаю той момент, коли вперше побачила його. В місті під корінням великого дерева бродяча собака народила четверо цуценят. Там було три рудих і один чорно білий.
Мій батько, який жив в селі, якось сказав - я б хотів придбати собаку. І ми запропонували йому поїхати туди щоб вибрати одного з них.
Мій батько засунув руку в дупло під коріння дерев і витягнув песиків одного за одним. Руді не пручались, були кволі та малорухливі. А сірий вкусив батька в руку :) "Ось цього я візьму!" - сказав мій батько і ми взяли його в машину і відвезли в село.

Спочатку це було миле кумедне цуценя, якого дуже любила моя 4 літня донька Вікторія! Вона грала з ним влітку і я думаю що він почував себе любимим!
Але коли він підріс, сталась подія: він взяв яйця, які несуть кури. А потім він напав на курку в саду мого батька. Ось тоді його наказали! Це було вперше. А пізніше його прив'язали на ланцюг. Спочатку він намагався іноді втекти. Але потім він змирився... Мій батько чомусь не хотів гуляти з ним тренувати його, вчити його, спілкуватись з ним, хоча це був дуже розумний та вірний пес! Завжди були інші пріоритети. Робота, а увечері перегляд новин по телебаченню. Хоча ви ж розумієте, що ми завжди заходимо час на те, що нам по справжньому цікаво.

Кожен раз, коли ми приїзджали і жили в селі протягом теплого часу року, ми гуляли з ним ввечері біля лісу. Але життя на ланцюгу зробило свою недобре справу. Пес став диким і не зовсім контрольованим. Іноді він не відзивався на ім'я, а коли на його шляху зустрічались інші собаки - виникали жорстокі бійки. Сусіди його боялись теж!
Годували Лорда один раз на день. Я називала цю їжу тюремною юшкою: хліб, замовлений і воді і рафінована олія. Іноді, якщо господар різав кролика, Лорд отримував свою частку... Або якщо я давала іноді молоко, чи ще щось смачне зі свого столу. Собака мав гарний апетит - він їв все що б йому не запропонували.

Ось так пройшло 14 років. Постарів господар і став вдівцем... Постарів і пес. Останні місяці дідусь частіше став бідкатись - що ж буде з його собакою, коли він помре... Почав говорити про те, що хотів би, щоб пес скоріше від нього пішов в інший світ, тому що хто ж про собаку подбає, як його не стане! Це дуже сумно та боляче спостерігати таку ситуацію! І потім відбулась подія, яка демонструє, як наші бажання матеріалізуються!
Ми не помітили собаку, коли він лежав на ланцюгу в ямі і трохи наїхали колесом машини на його лапу.
Пес кілька днів кульгав, але неприємна ситуація пішла йому на користь - Лорда відв'язали з ланцюга і він опинився на свободі. Дідусь з жалості до травмованого пса зробив те, що він начебто давно збирався зробити, але відкладав на завтра. Тому що так було зручніше.

Але виявилося, що собака не звик до свободи і єдине про що він думав - це про їжу, якої йому в житті завжди мабуть не вистачало. Він був наче тюремник, з вічно голодними очима. Забігав на кухню і зїдав все що було в котячих тарілках. Його товариство було навязливим і неприємним.

Він повністю одужав, знову бігав і гуляв з нами, але щось змінилось в ньому незворотно! Він сумував. Пес начебто розумів, що господар хоче його смерті. Щовечора він спав під дверима свого старого господаря. І одного разу, через кілька тижнів раптом перестав ходити. Він лежав під дощем кілька днів і з його очей текли сльози.... Це фото було останнє... Дідусь похоронив свого друга.

Ви знаєте мабуть цей вислів: Ми відповідаємо за тих, кого ми приручили! Собаки це розумні, дуже вірні тварини. Вони потребують особливих стосунків з людьми і якщо людина не дає йому тієї дружби, якої він потребує - собака буде нещаслива! На мою думку - краще коротке яскраве життя на свободі, ніж довге сіре беззмістовне життя на ланцюгу!