Cape Adjiyask. // 31. 08. We arrived at the place where the Earth meets the sea.

Ми любимо дикість та самотність наодинці з морем... Ми любимо їхати до моря наприкінці серпня, тоді коли вже всі люди повертаються.

Ось він , Львівський вокзал, якого я не бачила два роки. Тут відбулось шалене оновлення. Тепер він крутий, європейський. Приємно прибути сюди заздалегідь, посидіти на лавочці біля фонтанчиків :)
Фото біля поїзда - старт подорожі :)
Ми любимо їхати довго - памятаємо, коли ми їздили 10 років підряд в Крим цілу добу, було круто. Ми встигали все: каву пити спілкуватись, їсти вареники та пиріжки, які ми купували на станції Жмеринка, в карти пограти... Коли немає інтернету в поїзді, є час на спілкування, на яке завжди не вистачає часу. Але в Крим ми більше не їздимо, а до Одеси ми їхали лише 12 годин, нам було мало.
І ось нарешті ми купили квитки на поїзд Львів - Херсон, до Миколаєва і їхали 18 годин. Ми гарно релакснули!
На пероні нас зустрів власник бази Застава, про яку я окремо напишу пізніше. Ми їхали по Миколаєву і я зробила кілька фото з вікна авто. Цікаве двохповерхове містечко з довжелезним проспектом і красивим видом на ріку Південний Буг, яку ми побачили, коли проїзджали по мосту.

Власник бази, дуже харизматичний мужчина, якого лише два тижні тому покинула дружина, розповідав нам про це всю дорогу, вживаючи круті слівця, як того вимагала ситуація! Уявіть собі, ця леді втекла, прихопивши з собою 50 000 грн каси! 😪😩

В Рибаківці ми зупинились в полі, щоб подивитись на гігантські вітряки, які виробляють енергію!
Я вперше бачила таку вітряну електростанцію.
Ось на відео ви навіть можете чути шум вітряків!

Нарешті ми прибули в крайню точку Рибаківки - мис Аджіяск і поспішили до моря.
І ось знову я відчула цей захоплюючий момент, коли я щороку приїзджаю в місце, де зустрічаються земля та море. Я так люблю Чорне море! Воно моє, українське, рідне!
Це нове місце для нас, де ми ніколи ще не були. Тому буде купа фото та нових вражень.
Коли ми бронювали базу, нас відразу господар попередив, що до моря потрібно подолати 137 сходинок. Якщо нас це не лякає, тоді ласкаво просять!

На обриві стоять прикольні фотозони, зроблені з дерева та декоровані білими китицями. Я не знаю, хто їх встановив, але всі їх використовують для фотосесій.

Тут є захоплюючі глиняні гори. Ця місцевість нагадує мені Крим, який я дуже любила відвідувати!

Перший вечір на пляжі, перше селфі...

А ось і сам мис Аджіяск. Далі проходу нема. Так наче ми знову потрапили на пляж під Мішкою.
Лише є різниця: Медвідь гора є камяниста і на ній ростуть дерева, а тут гори з глиняно пісчаних порід, і ростуть на них лише випалені сонцем трави і квіти.

Камені тут також є, в невеликій кількості. Вони схожі на суміш ракушок з глиною. Все це разом створює такий екзотичний, екстремальний рай, про який я буду писати в наступнтх постах, мабуть коли вже приїду до Львова. А тепер насолоджуюсь!!!

Буду вдячна @steemcurator01 за підтримку !

До нових зустрічей :)