Втеча в кінотеатр. Лікарня.
Усім привіт!
Вам ще не набридли мої дитячі спогади? Якщо набридли напишіть у коментарях і я зміню тему.
Ну, а якщо ні, то читайте нову історію.
Коли мені було 8 років (йшов 1985 рік), мене поклали в лікарню. У ЛОР-відділення - видаляти аденойди. І мені дуже не пощастило, у відділенні не виявилося місць, мене поклали в ізолятор, для важко хворих, там було місце. І ось я восьмирічний хлопчисько, абсолютно один у маленькій палаті з одним ліжком сиджу в очікуванні операції. Операція була призначена на ранок наступного дня, і мені нічого не залишалося, як зайнятися своїм улюбленим заняттям - читанням книги.
Настав ранок і в мою палату заглянула весела дівчина в лікарняному одязі.
-Ти, Саша? - запитала вона?
І не встиг я відповісти, як вона гучним шепотом сказала
-Давай 40 копійок, швидко, для справи, після операції розповім.
Я покірливо дістав рубль, який мені дала мама про всяк випадок. Дівчина схопила гроші і втекла. А я залишився в ізоляторі чекати свого часу Х. І ось за мною прийшли і забрали в операційну. Після операції дуже сильно боліло горло. після тихої години в мій притулок знову зазирнуло знайоме обличчя, я забув, як звали ту дівчину, пам'ятаю, що вона вчилася у восьмому класі. Їй також зробили операцію, як і мені. Вона сіла на моє ліжко і поклала поруч зі мною 60 копійок і синій папірець.
Як ви вже здогадалися, це був квиток у кіно. Виявилося, що в лікарні був кінотеатр і пацієнти могли, купивши квиток, увечері подивитися кіно. На нас чекала комедія "Цей божевільний, божевільний. божевільний, божевільний, божевільний світ"
Крім мене і моєї нової знайомої до кінотеатру пішли ще 8 осіб. Треба сказати, що сеанс був о 21:00 і ми нікому не сказали, куди йдемо. До відбою ми запізнилися і після повернення у відділення нас чекала медсестра. Вона нас лаяла, що було сил. Виявляється, їй вдалося дізнатися, де ми, але все одно ми отримали прочухана по повній програмі. На крик прийшов лікар. Дізнавшись у чому справа, він запитав назву фільму. Ми ж йому чесно розповіли
-Хороша, дуже смішна комедія, я її бачив.
Сказав нам лікар і додав
-Це добре що ви посміялися, після операції на горлі - це дуже корисно, а тепер бігом спати.
І ми щасливі розбіглися по палатах.
Вранці мене виписали додому, і я більше ніколи не бачив свою знайому, яка організувала втечу в кінотеатр. От би було чудово, якби вона побачила цю розповідь і згадала цю історію. Я був би дуже цьому радий.
Усім дякую за увагу.
До нових зустрічей.