The Diary Game : Гойдалка

Всім привіт!

Емоційний стан ні пи@ду, ні в українську армію, чого воно так? А я хер його знає. От зараз думаю, напишу на стім, вил'ю відро помиїв на читача, (от вибач мене читач) та стане краще. Кажуть психологи, що треба виговоритися, хочеться плакати, плачте і так далі.

А що робити, коли у мене агресія і хочеться взяти сокиру та зарубити когось? От чесно, я моментами хочу комусь фізично нашкодити, тобто не реально, а у думках. Хтось щось не те сказав, я мовчати можу, але у думках цю людину вже четвертувала сокирою. Навіть уявляю собі таку картину. А потім плачу. Щось зі мною таке вперше, та воно таке дивне почуття, не з чим його не порівняти. То мабуть перше в моєму житті таке вигорання.

А ще ж у мене є така фішка, коли я не у дусі, неодмінно треба попертися на біржу та набокопорити, зробити всіх розумовими каліками, задрочити питаннями. Як вампір блядь, аж радію від того, що людину сіпає. Ну я не була такою!!! Що це?! 3оротше з біржі вийшла, бо ну його нехай.

Вчора намагалася зібратися з думками, прийти висновку, що ж воно таке зі мною? Дочекалася вечора, вийшла, щоб було як можна меньше людей на вулиці. Іду. Щось так на плач даве. Купила каву, сіла на стадіоні. Сама, нікого немає, на часі подумати про щось своє. Закурила, пью каву, та так розривілася, як мала дитина, навзрид сиділа і ревіла. Потім витерла соплі і пішла додому як нічого не було. Блядь, то капець якийсь. Вже вдома знову накрило. Щось мені себе так жалко стало, пів ночі ревіла, не пойми чого. Наче всі живі, а мене оце розірвало як хер зна що. І ще наче світ такий великий, у ньому стільки можливостей, а я така маленька і безпорадна. Що я можу така мала у такому великому світі зробити? Візьміть мене на ручки і носіться як з писаною торбою, оце таке коїться.

Наче і відволікаюся з подругами, до мами бігаю у гості, на роботу ходжу, щось купую, аби побалувати себе, настрій підняти. Але те все тимчасово. От сьогодні, наприклад, зробила перлиново рожевий манікюр. Через пару часів знову накрило, агресія, як ото у Юлькиного @antorv собакена Скубі. То він намагався всих укусити, а мені хочеться закритися від всих і всього і водночас розп'ятий всих і все. Коротше це почуття мені не знайоме. Хтось каже, забухай, буде краще... Та як вийду на вулицю п'яна та ще кого вб'ю, мене ж потягне у тому стані на пригоди, нє.

________🇺🇦________

Все буде Україна!