CLUB100 🔱 The Diary Game 3 : Date 23.7.2022 | Все пішло шкереберть

Доброго вечора ми з України!

Зможете відгадати загадку? Ви одразу зрозумієте що то таке.

---

Жопа їде, ноги йдуть, яйця місця не знайдуть.

Що то таке? Напишіть у коментарі🤣

---

Ох і день виявився, суцільна божевільня! Коротше, вчора довго не могла заснути, а сьогодні прокинулася вранці замість шостої години в пів восьмої. Спала так, що не чула вибухів, сирени, будильник. У мене буває так, не сплю півтори доби, чи більше, а потім як упаду в обійми Морфея, що нічого не чую.

Так от, прикинулася і зрозуміла, що майже запізнююсь на роботу. Якщо б це був би будній день, то ще нормально, а у вихідні автобуси погано їздять. Такий вже графік зробили коли війна почалася, рейси незрозумілі. Костя каже, щоб я їхала на велосипеді, і мені ця пропозиція сподобалась. По-перше, ніякої залежності від транспорту, по-друге, назад з роботи я приїду раніше, бо знову ж таки, ці довбані рейси... Я часто зараз з роботи ходжу пішки, бо поки дочекаєшся автобус то ну його нехай.

І як же я була на себе зла, що поїхала на роботу на цьому велосипеді! Це був повний треш! Він важкий, він не комфортний для мене, він мені трохи наробив лиха. Спершу на першому ж повороті мене чуть не збила машина, я ж на велосипеді не їздила дуже давно. Ніяк не звикну, що гальма на рулі.

Потім майже не пробила скат, бо чорти поперли мене по щебеню, там де машини не літають. А ще, сідушка! Бл@дь, це такий триндець! Вона дуже високо, а руль дуже низько, і щоб ви розуміли, їхала я сракою вверх, руками вниз, як оте кончене, скрючена у три погибелі! Центр моєї ваги перемістився на руки і було настільки боляче їхати, що долоні німіли, навіть руль вести було тяжко. Наче не їду, а сама себе на руках несу. Але то все квіточки. Сідушка! Ця довбана сідушка натерла всю п... То все брехня, коли у кіно показують, що дівчина їде на велосипеді, і всі її причандалля о сідло, вона на кайфі і бла-бла... Я майже не здуріла, як воно боляче, коротше тепер ледь ходжу, бо там синці!

Приїхала на роботу, зробила все що там було у планах і назад. О, бл@дь, знов цей каторжний станок! Важкий як та зараза, ледве по сходам його стягла, всі ноги будуть у синцях, бо педалі об ноги лупили. Пів шляху, а то і більше, котила я цей велосипед, їхати на ньому мої руки і... не тільки руки були не згодні. Йшла і матюкалася, як взагалі Костя їде на цій заразі. Це не транспорт, а вбивця настрою, здоров'я, краще б я запізнилася на роботу. Вже коли дійшла додому, подзвонила Кості, щоб він затягнув це одоробло на 4 поверх, якраз він мене і сфотографував. Убоюдочна фотка, бо я така виморена...

Все буде Україна!

________☘️________