CLUB100💖 The Diary Game 3 : Date 14.3.2022 | Коли пишеш...

Коли пишеш, кажуть, легше. Хочеться від щирого серця розповісти як воно болить, але... Кому це потрібно.

Я напишу сьогодні рідні серцю думки. Хочу побачити свою дитину, хочу, щоб вона не знала того, що доводиться переживати зараз нам. Переживаю за маму, вона у літах, як і я нікуди не збирається тікати. А власне куди тікати?

Сьогодні був складний день, але незважаючи на це, я приготувала борщ. О диво, з тремтячими руками, на паніці, готувала. Який він вийшов?Не знаю. Не встигла спробувати. А потім, коли вже можна було заспокоїтися і сісти нормально поїсти, шматок у глотку не поліз. Та й яке там заспокоїтись? Кава. Заварила собі залишки кави, п'ю. Ніч однозначно буде безсонною. В аптеках нічого заспокійливого немає. Я сьогодні обрала момент "тиші", без сирени та обійшла всі аптеки.

Після всіх цих видовищ, які приніс нам "російський мир" не до їжі, не до сну. Не дай боже кому випробувати цей шалений страх на своїй шкурі. Потім дзвонила своїм родичам у Сумську область, вони тепер бомжі завдяки тому ж "російському миру". Родичі рятуються завдяки гуманітарній допомозі.

Йоб твою на хуй, блядь! Материтися хочеться на всю горлянку! Тварини не можуть бути такими жорстокими як цей "російський мир". Попереду ніч, а мої рідні тепер безхатченки. До деяких не можу додзвонитися. Бажання одне, піти в церкву и поставити свічку за упокій, цього фашиста, щоб цей путін хуйло здох. Як би ж та свічка допомогла. У мене злості до Росії немає, є почуття гидливості як до дохлої худоби.

Все буде Україна!

________☘️________