Калушу 586 років

Сьогодні моєму рідному місту Калушу виповнюється 586 років. Зовсім нещодавно воно стало відомим на увесь світ. У зв’язку з цим можливо комусь стало цікаво що ж це за місто таке.

---

---

Трішки історії

Чому саме 586 років? Традиційно вік міста рахують від першої письмової згадки. Першою письмовою згадкою про Калуш були судові записи, в яких один із тих, хто судився, був із Калуша. Звичайно, всі історики сходяться на тому, що місто мабуть є старшим. Якщо відвідати місцевий краєзнавчий музей, то можна побачити навіть кам’яні знаряддя праці знайдені на території міста. Але невідомо чи люди тут жили неперервно, тому складно точно визначити наскільки місто є старим.

Чому люди вирішили оселитися в цих місцях? На це питання теж складно знайти відповідь. Якщо говорити про кам’яний вік, то якихось переваг крім легкого доступу до води через велику кількість річок тут не знайти. Але й доступ до води був всюди навколо. А от трохи пізніше визначальним фактором для міста були поклади солі. Традиційно місто було центром солеваріння, сюди навіть приїжджали чумаки.

Протягом багатьох років Калуш був невеличким провінційним містом. Відомим його робила майстерня Фільчинських, де виливали найкращі на той час дзвони і відправляли в різні країни. Також в Калуші досі діє найстарша в Україні пивоварня. Що? Ви чули в рекламі, що найстаршою пивоварнею є Львівська? Ну, це ж реклама :)

За радянських часів через багаті поклади калійних руд в місті Калуш почали стрімко будуватися хімічні заводи. Населення міста виросло до 70000, було багато приїжджих людей з різних куточків СРСР.

На своєму робочому комп’ютері я колись знайшов папку з історичними фото Калуша. Їх можна зустріти також і на різних сайтах. Не думаю, що вони захищені авторським правом, тому вставлю деякі як ілюстрації.

---

---

Калуш сьогодні

Зараз місто Калуш залишається невеликим провінційним містом. Після бурхливого розвитку Івано-Франківська у 90-х та 2000-х роках, який знаходиться зовсім близько, лише за 35 км, Калуш спокійно собі живе в тіні обласного центру. Місто і далі вважається центром хімічної промисловості, але хімічних заводів тепер тут значно поменшало.

Місто складається із старої центральної частини, кількох мікрорайонів із приватною забудовою і великої частини з радянськими багатоповерхівками. Тут діє 12 шкіл і 3 коледжі. Раніше діяли філії кількох університетів, але зараз я не знаю яка з цим ситуація.

Війна вплинула на місто не так як ви можливо очікували. Спочатку населення міста відчутно збільшилося через тимчасово переміщених осіб. Згодом люди повернулися додому, залишилися лише ті, кому немає куди повертатися. Так як місто в глибокому тилу, сюди переїхало декілька підприємств зі східної України. Тому зараз працевлаштуватися в місті стало навіть легше. Водночас найбільші промислові гіганти, де зайнято кілька тисяч людей, зупинили свою роботу і їхнє майбутнє є незрозумілим.

Ось так коротенько, щоб не забирати багато вашого часу, я хотів розповісти про місто. Якщо ви хочете побачити більше фотографій міста, то прошу переглянути мій допис My City In 10 Photos: Kalush, Ukraine.