Давній Галич
Привіт! Сьогодні я продовжу свою розповідь про нашу з Даринкою екскурсію, яка відбулася у суботу 20 травня. Першу частину розповіді ви можете прочитати тут.
Отже, після відвідин Крилосу ми попрямували до музею етнографії Національного заповіднику "Давній Галич", який ще відомий як "музей просто неба". Але так як діти вже трохи стомилися і зголодніли, то вирішили зупинитися і перекусити. Перед входом у заповідник якраз було зручне для цього місце. Там було кілька столиків з лавочками, де ми і сіли спожити свої обіди.
Трохи перекусивши і поки хтось купував квитки, ми ще пофотографувалися на фоні чудової природи.
Вхід у заповідник є недорогим. Дорослий квиток коштує 40 грн. (6 STEEM), а дитячий 20 грн. (3 STEEM).
Увійшовши на територію заповідника, перше, на що ви натрапляєте, це ось така величезна писанка:
А далі у нас була можливість ознайомитися з побутом жителів Покуття та околиць в різні історичні періоди. Тут зібрана ціла колекція старовинних хат, до того ж все облаштовано так, як це було в ті часи. Це дозволяє не просто побачити як колись жили люди, а й зануритися в давню атмосферу, оскільки ви маєте можливість зайти до хати та погуляти подвір’ям.
На фото вище ми саме заходили у хату, яка є пам’яткою архітектури. Це житловий будинок Покуття кінця 19-го - початку 20-го століть. Цікаво, що всередині все облаштовано також у стилі тих часів, але на жаль у мене не вийшла фотографія:
У дворі цієї хати є криниця типу "журавель", якими користувалися наші діди і прадіди:
Національний заповідник займає чималу площу, тому дітям було де погуляти. Щоб дійти від садиби до садиби, потрібно було здолати по кількасот метрів:
Тут ми заходимо на інше старовинне подвір’я. Його особливістю є те, що воно цілковито огороджене дерев’яною стіною. Це було зручно, бо свійські тварини нікуди не тікали. Але головна мета такої стіни це оборона від можливого нападу:
Сама територія заповідника дуже гарна. Увесь наш шлях пролягав у затінку дерев:
Так ми дійшли до старовинної бойківської хати, яка називається Курна хата. Вона побудована у 1878 році і перевезена у заповідник із села Поляниця поблизу міста Долина:
А ось як все облаштовано всередині цієї Курної хати:
Далі знову невелика прогулянка до наступного об’єкту. Було відчуття неначе ми просто гуляємо весняним лісом:
І ось ми прийшли до наступної будівлі. Цього разу це господарська будівля, яка називається стодола. Вона побудована в кінці 19-го століття у селі Викторів біля Галича:
А завершили ми нашу прогулянку етнографічним музеєм відвідинами давньої дерев’яної церкви:
Це Церква всіх святих, побудована на початку 19-го століття у селі Поплавники.
Після етнографічного музею ми попрямували до автобуса, який нас повезе до наступного місця призначення. Але про нього я розповім у наступній публікації.
Клас, історія.