Спокій тільки сниться

Доброго вечора я з України! Ця фраза стала для багатьох українців, скажімо, візитною карткою. Давно я не публікувала посади на платформі. Останнім часом, не було бажання та прагнення писати щось. То побутові проблеми, то обстріл мого міста. Це страшно і страшно спостерігати. За подіями, які відбуваються в місті. Бажання величезні кудись просто виїхати або впасти в прірву, щоб ніхто не бачив тебе.

Стан не те, що було раніше, немає того бойового духу скажемо так. За цей тиждень вдавалося поспати лише 2-3 години і починалося пекло. Вибухи з кожного боку, відчуття таке, що з кожного куточку будинку щось вибухало. Майже до самого ранку з сім'єю спали в коридорі, напевно всі мешканці мікрорайону мого, ночували так. Не хочеться про сумне, треба сподіватися на добрий результат цієї всієї ситуації. Я не сумніваюся, Україна переможе, і стане красивою, величезною і найголовніше перспективною країною.

Поки мене не було, сталося багато змін. З'явилося нове співтовариство. У якому я й публікую свою першу посаду. Хочеться багато розповісти та розповісти вам. Але в одному пості не викласти багато фото і воно не буде таким красивим. Краще поступово вам розповім і покажу всі фото, що є у мене. Кожні вихідні та по можливості вільного часу. Ми виїжджали до свекрухи. А там роздолля нам. Скільки квітів все гарне.

Усі яскраві гарні. Урожай встигає, а деякий урожай вже й зібраний. Краса одним словом. Якби завжди так гарно було та ще б не було війни. Було б набагато краще.