"Кит" - драма, яка вивертає навиворіт.

Я підходив до перегляду цього фільму не з того боку. Можна було б здогадатися, що Даррен Ароноффскі продовжить біблійну лінію, започатковану ще у фільмі "Чорний лебідь", а потім і "Мама", але я чомусь припустив, що Даррен обіграватиме проблему зайвої ваги і схильності до переїдання, провівши аналогію з наркотиками, як у "Реквіємі за мрією".

джерело

І так... Цей момент там теж присутній, але лише побічно. Ароноффскі одразу задає чіткий напрямок для глядача, ледь не в першій сцені, відправляючи до того самого "Мобі Діка". Що ж... Довелося освіжити в пам'яті і цей твір.

Ароноффскі не випускав фільми з 2017. Саме після "Мами", яку не дуже тепло зустріли критики, та й глядачі, було вирішено взяти творчу перерву.

Ще одне велике повернення на великі екрани після 10-річної перерви - Брендан Фрейзер. Голлівудські інсайдери подейкують, що за цей час Брендан пережив важку і затяжну депресію, яка поставила його мало не на межу суїциду. Глядачі старшого віку, звичайно, згадають його за роллю в "Мумії".

І ось 2 цих повернення, кожне по-своєму, відіграють досить важливу роль у самій картині.

джерело

Фільм - важкий. Дуже важкий для перегляду. Зовсім не тому, що він якось затягнуто знятий - зовсім ні. Ароноффскі методично тягне глядача за головним героєм. У його вир горя, безпросвітного болю і величезного бажання залишити після себе хоч щось.

Кіт помирає всі 2 години екранного часу. І кита тут грає безпосередньо Фрейзер. На відміну від "Мобі Діка", де кит спочатку був істотою божественною - наш кит є людиною, яка сама шукає спокути. Взагалі впродовж фільму Ароноффскі настільки часто змінює акценти між китом і Ахавом, підставляючи на ці ролі то одного героя, то іншого, що врешті-решт перестаєш навіть рахувати ці метаморфози.

Чим ще вирізняється "Кит", як фільм, так це камерною атмосферою. Ще в "Мамі" Ароноффскі звів дію до 2-3 сцен. Тут використано аналогічний прийом. Тільки сцена взагалі тут одна. Через що у мене особисто виникало відчуття театру. Але дуже і дуже хорошого театру, як у "Догвіллі".

джерело

Я не буду спойлерити і писати, хто ж у підсумку отримає своє спокутування. Донька головного героя, його покинута дружина, сестра померлого бойфренда, яка доглядає за головним героєм, або юний місіонер. Усі вони носяться за китом, намагаючись отримати те, що, як припускають, можуть отримати від нього.

Це кіно однозначно варто дивитися. Хоча б заради Брендана Фрейзера, який однозначно грає найкращу роль у своїй кар'єрі. Хоча б заради того, щоб ще раз замислитися, а для чого взагалі ми живемо на цьому світі і що залишаємо після себе... Можливо, "Кит" і не дасть відповідей на всі ці запитання, але точно змусить поглянути на себе збоку. У Даррена знову вийшло зняти фільм, який не залишає байдужим. Ви або вимкнете його на 10-й хвилині, не витримавши, або додивитеся до кінця...

Дивіться гарне кіно і все буде Україна!