The Diary Game 3/08/2022: Я сьогодні переможець у двох номінаціях!😈

Привіт, друзі!
А я сьогодні дійсно переможець! Одразу у двох номінаціях: "Везунчик року" та "Насміши Бога". Думаю, у всіх траплялись такі дні.

Мій день мав бути чудовим та чарівним. Я готувалася до зйомки у ірпінського фотографа Наталії Шапар у її проекті "Так як відьма скаже". Але все не так, як я запланувала.

Мій ранок одразу був недобрим. Вчора я помітила пухлину на животі однієї з моїх собак, Ромашки, і вже сьогодні вранці ми дізналися, що метастази пішли у легені. То був як грім серед ясного неба. Ця літня вівчарка завжди була моєю подругою, моєю втіхою. Вона дуже мудра і все розуміє про мене.

Хоча метастази говорять самі за себе, ми вирішили все-таки видалити пухлину, щоб не з'явились нориці. Як годиться, проплакавши всю дорогу додому, я зрештою заспокоїлася і почала діяти. Купила необхідні ліки та почала готувати її до операції.

Але тут сюрприз піднесла погода. Замість погожого дня на нас чекав вітер і злива. Звісно, ​​фотосесія скасувалась, бо ні я ні фотограф не хотіли, щоб на голову нам упали посічені снарядами, а тому слабкі, ірпінські дерева.

Але Дорогий Всесвіт вирішив, що мені явно мало. Вишенькою на торті стала поява біля моїх воріт сусідських дітей, які повідомили мені, що знайшли в кущах собаку, що вмирає... з катетором у лапці. Оце було незвичайно навіть для мене! Я бачила сотні кинутих тварин, але з катетором! Тобто собаку вочевидь лікували... а потім що? викинули? Я поїхала разом з дітьми.

У кущах справді лежало крихітне собаче тільце. Мухи вже почали обліплювати його і в якийсь момент я вирішила, що собака вже мертвий. На щастя, це було не так. Я дістала його з кущів. Це було крихітне цуценя, не більше трьох місяців. У його лапці справді був катетер.

Далі треба було ухвалювати якесь рішення. Катетер однозначно вказував на те, що цуценя хворе. Але на що? Якщо це щось вірусне, я просто не мала права принести його додому ще до вісімнадцяти собак. Вони, звичайно, щеплені, але жодне щеплення не дає стовідсоткової гарантії, а мені зараз лише епідемії не вистачало на мою голову.

Я знову помчала до клініки. Тести справді показали можливість вірусної інфекції. До того ж рентген показав проблеми із стравоходом. Я залишила цуценя у клініці до завтрашнього дня. Це було єдине можливе рішення, бо, крім ризику заразити ще й моїх собак, я не зможу допомогти йому, якщо вночі його погіршиться. Мені треба їхати до клініки через два блокпости, під час комендантської години це просто неможливо.

Ситуація, звісно, ​​дуже дивна. Я не вірю, що хтось викинув хворе цуценя. Судячи з стану катетора, йому вже мінімум три дні, але прохідність нормальна. Крім того, холка трохи припухла, ніби зовсім недавно цуценя отримало ін'єкції. Але з цим ми розберемося, головне, щоб малюк вижив. Мене обурило інше.

Діти розповіли мені, що вони зупинили три машини! Вони показували дорослим цуценя та просили допомогти йому. І ніхто! Ніхто цього не зробив! Вони виходили з машини, дивилися і спокійно виїжджали. Ці діти, вони поки що нормальні та емпатичні. Але я думаю, що тим, хто проїхав повз, не варто потім обурюватися, коли ці ж діти, що підросли, спокійно пройдуть повз них, якщо їм стане погано на вулиці.

Власне, ось так і минув день. Багато клопоту, багато емоцій.
А зараз я бажаю вам усім, щоб ця ніч пройшла спокійно і завтрашній ранок був добрим 😘