Сонний день

Вітаю, друзі! Я от аж ні разу не адепт секти денного сну, але… відкрила очі сорок хвилин тому… Як в старому кіно: йшов, впав, прокинувся – гіпс. Тільки у мене: сидів, писав, прокинувся – вечір. Тіло болить так, нібито мене танку переїхав. Мабуть через постійні дощі та сирість. І от що мені зараз робити? Звичайно, є кріхітна надія,, що засну далі, але щось я сумніваюся.

Ну а поки — наші останні новини. По-перше, зʼявилася наша сойка. Я спробувала її сфоткати на першій фортеці, як вона сидить на горіховому дереві й їсть горіх (минулорічний). Але, нажаль, думу у мене немає, тому зробити нормальне наближення не вдалося. Ну та це не так й важливо, головне, що повернулася . Чесно кажучи, я з-за неї сумувала й турбувалася, як вона там, у самостійному житті.

По-друге, Трах Тибедох зараз має ще трьох подружок. Ні-ні, я нікого спеціально не купувала. Прийшла сусідка й попросила забрати її дівчаток. Щось там не склалося, великі курки їх ображають. Самі пташки - розміром з голуба. Ну, думаю, най живуть. Зараз вони заховалися, звикають до нового місця. Як заспокоюється - пофоткаю. Трах Тибедох, звичайно, довольний, бо має нарешті цілий гарем! Тільки я його одразу попередила - ніяких чікен-бумів, я не збираюся розводити курок в проаислових масштабах! Нібито обіцяв…

Ну й прийшов час тюльпанів. Ми з подругою плануємо поїздку в парк Добродар (десь біля Макарова). Сподіваюсь, що вийде. До цього ми вже планували й лаванду восені й гірлянди взимку, але так і не доїхали 😁