Субота-неділя. Щоденник в стилі Робінзона

І знову привіт. Чесно кажучи, у мене не залишається ані сил, ані натхнення, ані належної мотивації писати щось інше окрім дещо рваних щоденникових постів у стилі Робінзона Крузо (це порівняння щойно прийшло у голову, бо згадав як колись давно, наче у минулому житті я читав цю книгу і там Робінзон вів щоденник у такому ж стилі). Окрім того я вже сам втомився писати і можливо вже втомив своїх читачів (кілька людей мабуть прочитає цей пост, але точно не більше десятка), про те, як я хочу спати, коли пишу допис. Але це правда, бо постійно пізно лягаю, виспатися вдосталь вранці на вихідних не дають діти. Та й вихідний де-факто один, бо в суботу багато потрібно зробити роботи як по будинку (це день прибирання), так і за його межами, надворі. А ще Даринка відпрацьовувала пропущені заняття з малювання минулого тижня і цього тижні відвідувала заняття двічі. Цього разу вона закінчила малюнок і взяла його додому.

Але повернемося до роботи по саду. На вишнях кинулася тля, довелося обробити інсектицидом.

Я вже згадував, що покосив на подвір'ї траву на сіно, яке віддав батькам для корови. Але його ще треба висушити добре. Коли це сіно склали у копиці, воно не булоо ло кінця сухе, тому довелося його розкинути та пересушити. Але що в суботу мені не вдалося це нормально зробити через велику чорну хмару на горизонті.

Так і сьогодні. Але було весело, коли діти допомагали мені, згадав, як я робив те саме як був малий. Але тоді було все серйозніше і в набагато більших масштабах)). Бо сіна було набагато більше і якщо насувалася гроза, то всі кидали свої справи і бігли рятувати сіно. А як же інакше? У бідні дев'яності корова витягувала дуже велику частину харчування на собі - молоко, сир, сметана. А якщо не було б сіна взимку, то і наш раціон був би набагато скромніший. Зараз це вже не пряма залежність, а радше приємний бонус.

А ще сьогодні помітив цікавий природній феномен: на гілках, де вже зав'язалися маленькі яблучка подекуди з'явилися знову квіти.

Ніхто не знає, що то за чудасія? 👀